Кость Бондаренко (керівник фонду "Українська політика"): Жертва революції або захисник національних інтересів: чи піде Зеленський слідами Керенського

Кость Бондаренко (керівник фонду "Українська політика"): Жертва революції або захисник національних інтересів: чи піде Зеленський слідами Керенського

Україна цілком може опинитися в ситуації, в якій перебувала Росія в 1917 році. І спокій, що спостерігається нині, здається досить примарним. Є спільні ознаки, характерні для обох ситуацій, розповів "Апострофу" керівник фонду "Українська політика" Кость Бондаренко.

По-перше, незавершений демонтаж старого режиму. Керенський у 1917 році і Зеленський в 2019 році зіткнулися з однією і тією ж проблемою: при зовнішньому демонтажі старої системи не відбулося радикального відходу від старої системи. Публічне заперечення царизму не привело до негайного виходу з війни. Вже до осені 1917 року Керенського звинувачували в половинчастості рішень і в тому, що він де-факто став могильником революції. Те саме спостерігається сьогодні у випадку із Зеленським - його вже звинувачують у непослідовності, змові з представниками команди Порошенка, у заграванні з націоналістами тощо.

По-друге, Зеленський, як і Керенський, - надмірно піклуються про свою популярність. Керенський був настільки популярний, що кожен намагався потиснути йому руку. Високий рівень популярності в народі не вберіг від швидкого падіння і краху: вже через кілька місяців не було кому захищати ні уряд, ні самого Керенського. Біда популістів у тому, що у них відсутній потужний ядерний електорат, а їхні рейтинги і популярність вельми крихкі. Їх турбують не стільки фундаментальні речі та зміни, скільки поверхневі рішення, які подобаються обивателям. До речі, спроби прийняти земельне законодавство - найбільш антипопулістська дія Зеленського, але й вона на сьогодні день наштовхнулася на питання "а що скажуть люди?". Куди простіше прийняти абсолютно популістське рішення про скасування депутатської недоторканності, яке нічого, по суті, не вирішує, але подобається пересічному громадянину.

По-третє, серйозний вплив зовнішнього фактору на політику обох лідерів. По суті, Керенський і Росія, якою він управляв, поступово втрачали суб'єктність, перетворюючись на інструмент, але не на самодостатній елемент системи Антанти. Україна часів Зеленського так і не знайшла суб'єктність, залишаючись елементом системи PaxAmericana, яка поступово слабшає, і пов'язаних з нею транснаціональних корпорацій.

По-четверте, наявність великої кількості некерованих збройних людей із повним запереченням будь-якої ієрархії. У 1917 році Петроград був затоплений революційними солдатами і матросами - по суті, розлюченими масами озброєних людей, які відмовлялися коритися будь-яким наказам і командам. Та сама ситуація в 2019 році спостерігається в Україні: тисячі ветеранів АТО і "учасників Майдану", які відмовляються визнавати авторитет влади і монопольне право держави на застосування сили. Більш того: і Керенський, і Зеленський відверто підлещуються до цієї сили, бояться її, відкладаючи вирішення проблеми в довгий ящик.

Всі матеріали на сайті захищені
згідно законодавства України