«Українців розділив не коронавірус»

«Українців розділив не коронавірус»

Політтехнології разом із інтернетом, ЗМІ та соцмережами еволюціонують з кожним днем. Один із прикладів – нещодавні події у Нових Санжарах, де люди протестували проти того, щоб на їхніх теренах проходили карантин евакуйовані із китайського Уханю українці. Справа дійшла до сутичок із правоохоронцями і розбитих вікон автобусів, де сиділи евакуйовані.

Здавалось би, що на цьому кінець історії, яка вдарила по репутації цілої держави, але ж ні. Через кілька днів користувачі Facebook якимось чином визначили, що майже всі учасники мітингу у Нових Санжарах голосували… за Володимира Зеленського. Користувачі соцмережі, які підтримують інші політичні сили, не змогли пройти повз і розкритикували тих людей, мовляв «самі проголосували, а тепер протестують проти влади, яку вибрали». Найгарячіші голови не гребували відвертими образами, назвавши мітингувальників «дебілами» і «малоросами», натякаючи на всі 73% українців, які підтримали Зеленського на виборах минулого року.

Кому вигідно розділяти українців? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли наші експерти.

Сергій Гайдай, політтехнолог:

Я вважаю, що підрахувати і визначити, хто з натовпу за кого голосував, є неможливо. Відповідно так стверджувати теж не можна. Це є неетична позиція партії Порошенка. Вони закидають дрова у багаття ненависті, яке самі ж розпалили під час президентства Порошенка, і продовжують робити це і зараз. Я не здивуюсь, якщо організаторами цих акцій виявляться люди, яких найняла «Європейська Солідарність». Порошенко просто грає на дестабілізації ситуації. Він власні політичні інтереси ставить вище, ніж репутаційні ризики для країни і будь-яку етику чи мораль.

Прибічники Порошенка пишуть, що ці протестувальники – стадо виборців Зеленського. Мені огидні ті політики, які для досягнення своїх «шкурних» політичних цілей використовують безпорадність нинішньої влади. Вони, фактично, радіють репутаційним втратам всієї країни. «ЄС» сама розділила народ на 25% тих, хто  «подумав» і на «недоукраїнців».

Олександр Кочетков, політичний аналітик:

Таким чином відбувається брудне пропагандистське маніпулювання очевидними фактами. По-перше, більшість усіх регіонів, які брали участь у виборах, проголосували за Зеленського і Санджари – не виняток. У Львівській області Зеленський не набагато голосів відстав від Порошенка, до речі. Те, що відбувається у всій цій ситуації з евакуйованими з Уханю українцями, не має жодного відношення до політики. Ба більше, воно і не може стосуватись політики у принципі і тим більше президента. Це внутрішній іспит на цивілізованість для всього нашого громадянського суспільства. Жодна влада не може примусити свій народ бути цивілізованим, моральним і приходити на взаємодопомогу. Ніяка влада не закликала людей виходити на Майдан, але люди самі це розуміли. Ніхто не може нас примусити бути порядними чи непорядними.

Українське суспільство знервоване нашим життям, бо у нас немає впевненості у майбутньому. А представники попередньої влади просто грають на дестабілізації ситуації в державі і так, на жаль, було завжди. Ті, кого усунули від влади, завжди старались взяти реванш і дестабілізувати ситуацію, щоб на цьому тлі виглядати більш привабливими. Тому прихильники Порошенка «роздувають» цю історію.

Те, що відбувалось і в Санжарах, і у Львові, є дуже схожим, це психоз і незрілість суспільства. Таке саме могло відбуватись у Вінниці чи Києві (тут, до речі, таке майже й відбувалось). Все це не має жодного відношення до політичних уподобань виборців. А бажання використати цю ситуацію на свою користь – це так звані «методички» Порошенка. Ситуація у медіа зараз є практично неконтрольованою, тому будь-який інформаційний привід намагаються цинічно використати. Це риси української нецивілізованої  політики.

Ярослав Макітра, експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс»:

Тут абсолютно не варто робити кореляцій, хто за кого голосував. Першими, до речі, почали «розхитувати» ситуацію саме прибічники Порошенка. Взагалі прив’язування цих подій до одного чи іншого кандидата у президенти (вже майже річної давності) не має сенсу. Вони не мають впливу на цю ситуацію.

У багатьох людей є великі проблеми із інформаційною гігієною

Тут можна виділити слабку інформаційну політику влади, яка не змогла донести потрібними меседжами інформацію до людей, аби їх заспокоїти. Але і списувати все на владу теж неправильно, тут ключовою є проблема у самих людях. Оці всі молебні, гімни і події в Санжарах – це просто жах. Це все є свідченням того, що у багатьох людей є великі проблеми із інформаційною гігієною. Народ не дивиться, звідки він черпає інформацію. Люди просто піддаються паніці.

Тобто, ця проблематика є набагато глибшою, ніж здається. Оцей «спалах» лише зайвий раз показав серйозну хворобу, яка є у суспільстві. Але це аж ніяк не залежить від того, хто за кого голосував. У Санжарах понад 80% людей підтримали Зеленського, а у Винниках зі значним відривом переміг Порошенко, а реакція на ту саму подію є майже ідентичною. Тому це не є протест проти Зеленського і за Порошенка, чи навпаки. Це протест проти конкретної ситуації.

Вся справа у тому, що будь-які опоненти користуються промахами своїх візаві і намагаються зіграти на цьому свою політичну гру. Очевидно, що зараз команда Порошенка робить те саме. Тим більше, що вони «спалились» і було видно, що до сіяння паніки доклала руку команда експрезидента. Додайте до цього таких суперників Зеленського як «ОПЗЖ» (на їхніх каналах теж розводилась паніка) та російський фактор і ми отримаємо комплекс різних чинників, які призвели до такої ситуації, де частина українського суспільства продемонструвала свою дикість.

Олесь Доній, політолог:

Перший момент полягає у тому, що мешканці Санжар у 2014 році своєю більшістю підтримали Петра Порошенка. Отже це електорат Петра Порошенка, який потім у ньому розчарувався. Тому ті, хто з оточення Порошенка сьогодні критикує усіх, хто в ньому розчарувався, виступають проти власного електорату.

По-друге, агресія поширюється Україною не залежно від того, за кого голосують на президентських виборах. Ця агресія значною мірою була «вкинута» в суспільство як елемент мови ворожнечі саме штабом Петра Порошенка. На меті було налаштувати одних проти інших. Той, хто не так голосує, став «недоукраїнцем», малоросом, бидлом і так далі. І ця агресія сьогодні поширюється на різні верстви населення у різних проявах. Відповідальність за це значною мірою лежить на штабі Порошенка. Під час Помаранчевої революції таку ж мову ворожнечі розпалювали структури Медведчука, тоді теж ділили українців на три «сорти». Але найбільших проявів ця «технологія» зазнала саме під час останньої президентської кампанії завдяки штабу Порошенка.

Цю ненависть, яка роз’єднує серця українців, тепер ми не зітремо протягом років

Я давно казав, що цю ненависть, яка роз’єднує серця українців, тепер ми не зітремо протягом років, а може й десятиліть. Вона буде проявлятись по-різному: проти не того регіону, не тієї мови, церкви і таке інше. Тобто люди не будуть усвідомлювати свою єдність, а тоді невдовзі виникатиме питання, для чого нам жити разом.

Зараз дехто категорично намагається звинуватити мешканців якоїсь області чи міста в тому, що вони «недоукраїнці», «дебіли», «придурки», бо «не так» проголосували. Нам потрібно розуміти, що таким чином ці люди розвалюють Україну. Іншими словами, люди, які стверджують, що інші українці лише через їхнє голосування є «придурками» чи «дебілами», розвалюють Україну. Якщо ви не поважаєте мешканців регіону, то, як я вже казав, постане питання, для чого жити в одній державі.

Наприклад, у Санжарах трьох хлопців звинуватили, що вони тітушки з Кропивницького. Виявилось, що один із них був учасником російсько-української війни. То виходить, що коли він захищав Україну, то був добрим, а коли прийшов на цю акцію, то став тітушкою?

Одна справа критикувати акти агресії, не залежно від того, хто її застосовує (російськомовний чи україномовний, наддніпрянин чи західняк). І зовсім інша – звинувачувати українців за регіональною чи політичною ознакою. Той, хто це робить, чинить антиукраїнську діяльність на догоду Путіну і на користь Кремля. Українці мають право бути різними і право на «інше» голосування, але для того, аби протистояти російській агресії ми повинні бути єдиними.

Роман Гурський, ІА «Вголос»

Всі матеріали на сайті захищені
згідно законодавства України