Дика Південно-Західна України. Що відбувається в Бессарабії і чому напередодні початку продажу землі там озброюються фермери

Дика Південно-Західна України. Що відбувається в Бессарабії і чому напередодні початку продажу землі там озброюються фермери

Днями в мережі з'явилося фото групи суворих озброєних чоловіків - жителів села Десантне Кілійського району Одеської області.

Місцеві фермери вирішили створити свій загін самооборони, який назвали "На варті десантних".

За словами селян, їм набридло бандитське беззаконня, що відбувається в їхньому селі та районі - злочинці залякують аграріїв, вимагають гроші та час від часу влаштовують акції залякування, кидаючи гранати у двори та стріляючи в місцевих жителів. При цьому поліція безсила й нічого не робить для захисту громадян.

Власне, створення збройної самооборони - не новина для жителів західних районів Одеської області.

"У нас в кожному селі є дружина самооборони. Приїжджають організовані й озброєні бандити та нахабно, відкрито грабують селян. Тому потрібно захищатися самим", - зізнається місцевий фермер Олександр.

Складну ситуацію підтвердив нещодавно й голова одеського обласного управління поліції Олег Бех - в Ренійському районі склалася "найскладніша та небезпечна ситуація".

У ЗМІ часто пишуть про кримінальні розборки в Закарпатті, яке називають "Диким Заходом України". Однак менш відомо про дуже схожожий на нього регіон - західна частина Одеської області, яку історично називають Південною Бессарабією. Тут, також, як і в Закарпатті, величезнае етнічне розмаїття, сильний вплив сусідніх країн (в першу чергу Румунії), кордон та пов'язаний із ним кримінал. І дуже мало впливав центральної влади.

Що відбувається в цьому регіоні, хто його насправді контролює та чому селяни беруться за зброю, розбиралася "Страна".

Бессарабський котел

 

Південна Бессарабія - регіон особливий.

З давніх часів до середини 20 століття Бессарабія нагадувала розмінну монету в азартній політичній грі, переходячи від одного великого гравця-держави до іншого.

Після 1812 Бессарабія (включаючи Молдавію) увійшла до складу Російської імперії в статусі окремої області, а з 1873 року - Бессарабської губернії. З 1917 по 1940 рік Бессарабія стала частиною Румунії, з 1940 по 1941 відійшла до СРСР, з 1941 по 1943 край був знову захоплений Румунією. З 1944 року регіон знову увійшов в Радянський Союз. З часу, коли Бессарабія стала частиною Російської імперії, тут оселилося багато українців і росіян. Російська мова стала місцевою міжнаціональною мовою спілкування.

Але етнічний склад населення тут вкрай різноманітний - українці, росіяни, болгари, гагаузи, молдавани, роми.

Влада сучасної Румунії неофіційно, як і раніше, вважає Бессарабію своєю територією, несправедливо відібрану після Другої світової війни. Це багато в чому зумовило ситуацію з масовою видачею румунських паспортів українським громадянам, які можуть довести, що їхні предки жили на території Бессарабії до 1940 року. У результаті в кожного другого жителя Бессарабії є два паспорти - України та Румунії. Втім, така ж ситуація відбувається з болгарами, яких дуже багато в краї - їм видає свої паспорти Софія.

Крім цього, в Бессарабії відчувається сильний вплив Росії. По-перше, проросійські (а точніше антимайдановські та антинаціоналістичні) настрої, поширені серед значної частини населення регіону. По-друге, під боком знаходиться невизнана Придністровська Молдавська республіка.

З 2014 по 2015 роки тут було скоєно кілька спроб створити в регіоні "Бессарабську народну республіку" та "Народну раду Бессарабії". Але до 2015 року велика частина ініціаторів цих дій було затримано, а інші покинули Україну.

ВСУ та Нацгвардія перекинули сюди кілька додаткових підрозділів під приводом посилення кордону. А фактично - для запобігання антиурядових виступів.

У порівнянні з 2014-2015 роками політична ситуація в Бессарабії зараз зовні стабілізувалася.

Однак це не означає, що центральна влада взяла ситуацію під контроль. Першу роль тут, як і раніше, відіграють потужні місцеві клани та кримінальні угруповання.

Криминальна мапа

"Страна" вже писала про криваву війну за контроль над наркопотоками, які тут проходять. Але це лише частина пазлу.

"Бессарабія скоро задзвенить, - розповідає нам співробітник одеської поліції Дмитро Б., який багато років спеціалізувався на боротьбі з тутешнім криміналітетом. - Стрільба буде, гранати полетять. Ситуацію погіршує майбутній вільний продаж землі, що активізує вже давно ведеться неоголошену війну між місцевими босами. накопичилася велика кількість невирішених проблем і старих конфліктів.

Цей клубок зав'язався давно. Бессарабія це такий собі казан, який може в будь-який момент вибухнути. Навіть за часів СРСР тут все вирішували місцеві авторитетні люди. Місцева міліція та районна влада в цих місцях завжди діяли з оглядкою на місцевих неформальних лідерів. При СРСР найчастіше місцеві боси займали посади голів колгоспів, директорів радгоспів і ринків. Крім них величезний вплив на місцевих мали старійшини селищ, шановані за мудрість і досвід, але іноді їх поважали за солідне кримінальне минуле. За часів Союзу в деяких селах Бессарабії багато дорослих чоловіків були раніше судимі, тому молодь рівнялася на "авторитетних" односельчан.

Після розпаду СРСР ця ситуація погіршилася - колгоспи та радгоспи розвалилися, роботи не стало. Чоловіки подалися на заробітки в міста. Деякі обрали кримінальний шлях - влилися в етнічні ОЗУ. До речі, зараз у багатьох бессарабських селах є свої "спостерігачі". Фактично вся Бессарабія поділена на вотчини та сфери впливу місцевих князьків і кримінальних авторитетів, які ворогують і конкурують між собою".

Колеги поліцейського кажуть, що всі спроби Києва взяти ситуацію під контроль силами поліції та СБУ не дають серйозного ефекту.

"Впровадити в місцеві етнічні ОЗУ своїх агентів практично неможливо - банди складаються з односельчан, які знають один одного з дитинства, росли разом, вчилися та працювали. До того ж говорять однією мовою - гагаузькою, болгарською чи молдовською. Практично всі тут родичі, особливо в селах. І якщо скоюється злочин: хоч вбивство, хоч крадіжка - про нього знають всі односельці, крім поліцейських. тут не прийнято виносити сміття з хати - розбираються самі. Для того, щоб навести тут порядок, необхідно вводити воєнний стан, звільняти начисто всіх поліцейських і місцевих чиновників і ставити на посади "чужих" чиновників, які не мають тут ні родичів, ні знайомих. Майже всі місцеві "ручні" й сидять на зарплатах у місцевих босів - від підприємців до бандитів", - зізнається оперативник одеського карного розшуку Ігор В.

Край мариухани

 

Економічно Бессарабія регіон також досить цікавий.

Земля тут виключно родюча. Також саме тут за рахунок сприятливого клімату дають хороші врожаї нелегальні плантації марихуани. Незважаючи на зусилля української поліції, СБУ і спостерігачів місії Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM), "трава" з регіону в промислових масштабах нелегально поставляється не тільки в Україну та Росію, але й у Євросоюз.

Крім цього регіон розташований уздовж Дунаю та Дністра, фактично це найпівденніше українське "вікно в Європу" з величезним економічним потенціалом за рахунок річкових вантажоперевезень. У двох українських портів на Дунаї - Рені та Ізмаїлі є можливості для розширення асортименту послуг - від ремонту суден і бункерування до збільшення навантажень і розвантажень товару. Правда, єдиний порт Молдови - Джурджулешти - нарощує виробництво набагато швидше, ніж українські порти.

А кордон з Румунією, членом Євросоюзу, та Молдовою становить особливий інтерес для криміналітету. Заболочені острівці та плавні на прикордонному з Румунією Дунаї, а також сухопутна й річкова межа з Молдовою з часів Остапа Бендера з "Золотого теляти" були основними каналами з перекидання контрабанди з України в Румунію та Молдову й назад - від наркотиків і зброї до сигарет.

Бессарабські клани впливу

 

Бессарабські "феод" місцевих політичних, промислових, аграрних та кримінальних лідерів майже повторює межі адміністративних районів Одеської області. Наприклад, Болградський район з чисельною перевагою: там болгарська громада вважається майже територією впливу політика й бізнесмена Антона Кіссе.

Він почав робити кар'єру ще при Радянському Союзі, де пройшов шлях від фізрука до народного депутата Верховної Ради та лідера болгарської громади. Багато в чому кар'єрі майбутнього нардепа Кіссе допоміг його земляк - колишній глава одеської обладміністрації та нардеп Сергій Гриневецький. Цікаво, що Антон Кіссе неодноразово змінював переваги, дрейфуючи між різними політичними угрупованнями в залежності від політичної ситуації - від Януковича до Порошенка. При останньому він був одним з лідерів партії "Наш край", який займалася Адміністрація президента.

У 2015 році українські силовики підозрювали, що Антон Кіссе нібито причетний до фінансування сепаратистської "Народної ради Бессарабії". Але до будь-яких процессулальних дій це не привело. Та й сам Кіссе цей факт заперечував.

Основа фінансової могутності Антона Кіссе - це аграрні підприємства в Болградському та інших районах Одеської області, промислові підприємства в Одесі, активи в Болгарії, а також міцні бізнес і політичні зв'язки з великими українськими фінансово-промисловими групами.

Цікаво, що Антон Кіссе позиціонує себе не тільки як лідер всіх бессарабських болгар, а й гагаузів, які живуть в Бессарабії.

Хоча, насправді, бессарабські гагаузи не входять у сферу впливу Кіссе, у них є свої лідери.

Набагато більший вплив на своїх земляків, бессарабських гагаузів, має авторитетний політик і бізнесмен Юрій Дімчогло. Він займає пост голови Асоціації гагаузьких товариств України, неодноразово обирався до Одеської обласної ради, займав пост заступника голови облради.

Бізнес-інтереси Юрія Дімчогло - поромна переправа в Ісакча (Румунія), в Орлівці Ренійського району, політик був одним з ініціаторів проекту. А також вантажоперевезення. Втім, основні бенефіціари бізнесу політика - його родичі.

Незважаючи на всі спроби правоохоронців вибити з ринку цю етнічну групу, ОЗУ продовжує зберігати свої позиції та здійснює багато крадіжок і пограбувань підприємців на "сімці". Також за твердженням джерела "Страни" в поліції, не дивлячись на те, що ОПГ Мана і Христофора займає відокремлене й майже автономне становище в кримінальному світі Одеси, обидва авторитети входять у сферу впливу злодія в законі Володимира Дрібного на прізвисько Полтава.

Втім, велика частина бессарабських гагаузів непричетна до кримінальних справ своїх земляків і заробляє на шматок хліба землеробством. До слова, аграрний бізнес гагаузів має свої риси - вони неохоче беруть банківські кредити на придбання техніки та добрив. У гагаузьких громад досить щільні родинні зв'язки, працює правило взаємовиручки, тому їхні фермерські господарства міцні та залежать лише від цін на зібраний урожай і від вартості зберігання зерна на елеваторах.

Елеватори Бессарабії це окрема тема місцевого бізнесу та сплетіння конфліктів між кількома кланами. Зовсім нещодавно групу бессарабських фермерів на чолі з великим аграрієм і політиком Олександром Петковою намагалися "обілетити" співробітники департаменту захисту економіки НПУ, прокурори та судді, спробувавши відібрати кілька десятків тисяч тонн зерна.

Втім, групі аграріїв Олександра Петкова вдалося відбитися від рейдерства силовиків, вигравши справу в декількох судах. До речі, ізмаїльські та ренійські аграрії під умовною назвою "група Петкова" давно конфліктують не тільки з силовиками з СБУ, прокуратури та поліції, але й із найвпливовішим лідером бессарабского злочинного угруповання Олегом Попеску на прізвисько Румун (про нього ми розповімо трохи пізніше).

Також після 2014 року в Бессарабії, а саме в Тарутинському районі з'явився ще один впливовий чоловік - колишній учаксник АТО, лідер громадської організації "Лівий берег", керівник аграрного підприємства Денис Карташев. Ветеран АТО Карташев поводиться незалежно від "старих" бессарабських лідерів і також відмовляється платити за "дах" як бандитам, так і силовикам.

На виборах в ВР 2019 роки Денис Карташев балотувався як мажоритарник на виборчому окрузі № 142 в Арцизі, але програв.

Ізмаїл і Рені з навколишніми районами вважаються вотчиною клану великих підприємців і політиків Урбанського. Лідером клану по праву можна вважати Ігоря Урбанського, батька нардепа Верховної Ради нинішнього скликання Анатолія Урбанського та колишнього нардепа Олександра Урбанського.

Клан Урбанський контролює ВАТ "Дунайсудноремонт" і ВАТ Ізмаїльський річковий порт "Дунайсудносервіс" в Ізмаїлі, володіє холдингом "Прайм", який займається вантажоперевезеннями і логістикою. До групи впливу Урбанський входить і мер Ізмаїла Андрій Абрамченко.

Однак це скоріше ситуативний союз - в 2016-2017 роках, за інформацією джерел "Страни", Абрамченко вступив в конфлікт з Урбанським. Причиною конфлікту нібито стали іноземні фінансові інвестиції, призначені на поглиблення дна на Дунаї в районі Ізмаїла та Ренійського портів і розвиток логістики вантажних перевезень. Однак сторони зуміли домовитися й укласти мир.

Також досить близький до клану Урбанський мер Рені Ігор Плехов, інвалід, змушений пересуватися в колясці, що не заважає політику мати величезний вплив на Рені та місцевих фермерів. Ігор Плехов в минулому - міліціонер, політичну кар'єру зробив вже після звільнення з МВС.

Кілія й околиці вважаються "князівством" екс-нардепа від БЮТ Олександра Дубового. У 2014 році Олександр Дубовой виставив свою кандидатуру в Раду, але програв Олександру Урбанському-молодшому. Між кланом Дубового й Урбанського тліє давній конфлікт, який бере коріння скоріше не в політичній сфері, а в бізнесі - конкуренції у вантажоперевезеннях через дунайські порти.

Одним із впливових гравців в бессарабському клубку бізнес-інтересів є молдавський мультимільйонер Важа Джаш. Основний бізнес Джаш - торгівля зерном, переробка соняшника в олію, вантажоперевезення та контроль над єдиним портом Молдови - Джурджулешти.

Важа Джаш є найбільшим зернотрейдером Молдови, а також хоче розширити свій бізнес на Бессарабію, намагаючись через підставних осіб викупити кілька великих елеваторів в регіоні.

Однак на його шляху став некоронований кримінальний король Бессарабії - Олег Попеску, давши зрозуміти, що в Бессарабії лише він може вирішувати долю елеваторів і торгівлі зерном. В результаті Джаш так і не вдалося придбати жодного елеватора, не дали так само результати спроби представників Джаш домовитися з "Румуном".

Впливовий "Румун"

 

Олег Попеску давно в розшуку Інтерполом за підозрою в численних злочинах, у тому числі й у складі давно ліквідованої банди кілерів Василя Маріянчука.

На початку 2000-х Олег Попеску був змушений сховатися від українського правосуддя в Румунії.

Там Попеску вдалося отримати паспорт на інше ім'я - тепер авторитет живе в румунському Галаці під ім'ям Олега Різе. Українські силовики неодноразово посилали в Румунію запити на його екстрадицію, проте всякий раз отримували відмову. Причиною чого, на думку джерел "Страни" в поліції, нібито стало вербування Попеску румунськими спецслужбами.

При цьому "Румун" продовжує залишатися найвпливовішим кримінальним авторитетом у Бессарабії. Його угруповання постійно підживлюється свіжими силами з числа безробітної місцевої молоді. Ланки ОПГ Попеску головним чином діють в двох своїх базових райцентрах - Ізмаїлі та Рені, а очолюють їх старі та досвідчені кадри, які отримали досвід ще в кримінальних війнах 90-х років.

Один з них - Олег В. на прізвисько "Окріп" - його ім'я добре відомо поліцейським, багатьом фермерам і жителям Рені й Ізмаїла. Основний бізнес ОЗГ Попеску - контрабанда та вирощування марихуани, замовлювані вбивства, вимагання в місцевих аграріїв і моряків - "підпрапорники" з Ізмаїла і Рені.

Також Олег Попеску виступає своєрідним "третейським" суддею в конфліктах бессарабських аграрних і промислових кланів, отримуючи від вирішення конфліктів значні фінансові відкати та частки в бізнесі. Представники майже всіх згаданих в матеріалі основних бессарабських кланів особисто знайомі з Олегом Попеску - з початку 2000-х їхні візити ввічливості до авторитету в румунський Галац, стали майже обов'язковим звичаєм в Бессарабії.

Олега Попеску неофіційно вважають найбільш впливовою особою в Бессарабії та саме з ним поліція пов'язує більшість випадків вибухів гранат в Ізмаїлі і Рені, підпалів автомобілів, будинків і полів фермерів, а також вбивства на замовлення. Зокрема фермера Петра Карагіаура і кримінального авторитета Юрія Асаржі на прізвисько "Хребець".

На думку поліції, причиною розправи стала занадто незалежна поведінка Юрія Асаржі, який не виконав кілька "цінних вказівок" "Румуна" щодо місцевих фермерів. Крім того, останньою краплею міг стати "косяк" Хребця - нібито той допустив злив інформації про готувалася перевезення двох тонн марихуани. В результаті чого травка була конфіскована та показово знищена одеськими поліцейськими.

"Після початку продажу землі тут почнеться Дикий Захід"

 

Однак крім Попеску в регіоні діє й кримінал більш низького рівня. Грабіжники та просто беззаконники все активніше займаються в регіоні.

У поліції визнають важку ситуацію.

"Дійсно, саме в Рені зараз найскладніше, - сказав в недавньому інтерв'ю глава поліції Одеської області Олег Бех. - Проблему треба розділити на дві частини. Перша - це соціально-економічна ситуація. Місто було прив'язане до порту, який зараз стоїть, вантажоперевезення зупинені . З роботою там дуже непросто, тому однією поліцією не обійтися, потрібно піднімати малий і середній бізнес, допомагати підприємцям, щоб люди нормально заробляли й були робочі місця. Так, дійсно, є такий Олег Попеску. Я думаю, його надмірно демонізують. Він - звичайна людина, яка застрягла в 1990-х. І йому здається, що він буде до сих пір правити балом на цій території. Крім цього, там дуже багато людей залякані, йде вимагання у підприємців. У Рені зараз новий керівник поліції, але склад поліції залишився тим самим. Я особисто бачу, що не всі співробітники Ренійської поліції готові захищати місцевих жителів. але просто так нікому нічого з рук не зійде, цими співробітниками вже займається управління внутрішньої безпеки".

Втім, в регіоні не особливо вірять, що порядок буде наведений.

"Влади в районі немає, поліція безсильна. І дрібні, і великі бандити намагаються підпорядкувати тут все собі. Грабують нас, відбирають урожай, добрива. І це тільки квіточки. Наступного року відкриють продаж землі. І тут почнеться натуральний Дикий Захід, як у фільмах показували. у кого стовбурів більше, того й земля. Тому ми не сподіваємося вже на владу, на закон. Розуміємо, що потрібно озброюватися та захищатися самим. І ми будемо захищатися", - сказав нам один із місцевих фермерів.

"В Бессарабії йде руйнування середовища, при якому всі знаходили спільну мову"

 

Ситуацію в регіоні для "Країни" прокоментував професор Одеського університету, етнограф і експерт по Бессарабії Олександр Прігарін.

"Усі проведені зараз реформи, територіально-адмінстративна, децентралізація, які виходять з центру, практично ніколи не беруть до уваги специфіку Бессарабії. А там дуже складний, давно сформований світ. Реформу територіальну не закінчили, а всю інфраструктуру там знищили. Економіка Бессарабії фактично на колінах. Але економіка там була знищена навіть не "вчора", а "позавчора". А зараз знищується вже інфраструктура соціальна - лікарні, школи.

В Бессарабії всі етнічні громади живуть відсторонено. І в той же час досить публічно. Причому це стосується всіх, не тільки гагаузів, молдаван або болгар, а й російських і українців. Такі собі патріархальні світи. Дуже своєрідна модель склалася. Там існує своє консервативне право, є свої місцеві авторитетні регіональні лідери.

Зараз йде руйнування того середовища, при якому вони знаходили між собою спільну мову - через руйнування соціальної інфраструктури. Навіть мікроекономіка місцева, ринки районні, які служили своєрідним містком спілкування між громадами, можуть втратити свою роль. Якщо це станеться, то це стане серйозною проблемою.

У 2015 році там була спроба створення Бессарабської народної республіки. З одного боку це була операція спецслужб, з іншого - там багато місцевих політиків, які хотіли зіграти на цій ситуації. Але говорити про те, що там переважають проросійські настрої, неправильно. Скоріше мова йде про етнокультурної ідентичності. І саме це стає предметом політичних спекуляцій - це видається як антипатріотична позиція.

Наприклад, за часів СРСР вважалося, що тут переважають антирадянські настрої.

Але справа в тому, що за останні сто років жителі Бессарабії побували в різних державах. То вони в Російській імперії, то в Румунії, то в Радянському Союзі, то знову в Румунії, то знову в СРСР. Цей фактор істотно вплинув на світогляд жителів Бессарабії. Тому мала батьківщина для більшості бессарабцев ближче, ніж центр".

ДжерелоСтрана.ua.

Всі матеріали на сайті захищені
згідно законодавства України