Павло Жебрівський (лідер політичної партії Республіканська платформа): маячня Кремля і наше домашнє завдання

Ось вже скоро місяць, як на вебсайті Кремля чахне підписана їхнім президентом істерична стаття про «історичну» єдність українців та росіян. Цей явно маніпулятивний опус викликав резонанс у політичних, експертних та медійних колах як в Україні, так і за її межами. З’явилося багато відгуків-заперечень тез російського фюрера від сивочолих політиків та науковців.

Вони полум’яно заперечували тези Путіна про «триєдиний народ», «вкрадені у Росії території» та демонстрували архівні мапи, на яких до складу України входять Таганрог і Кубань.

Аналітики почали робити невтішні прогнози: «Путін планує чергові загарбання територій України і цією статтею готує обґрунтування для майбутнього нападу». Кумедно! Хіба росіянам коли-небудь були потрібні якісь обґрунтування для агресії проти нас?! Перед ким Кремлю виправдовуватись? Перед розгубленими Європою і Америкою, які, мов кролики, не можуть відірватись від погляду газового змія і потроху здають московитам усе, що можна?

Я бачу це так. Путін досить примітивно потролив український та західний істеблішмент. Найліпшою реакцією було б ігнорування і сарказм. Натомість провокаційний текст почали активно обговорювати, аналізувати, «обнауковлювати», тобто «годувати троля». А Путін вдоволено спостерігає за цим процесом і тішиться, як дешево йому обійшлось інформаційне прикриття кінцівки «Північного потоку-2».

Днями навіть у виданні найавторитетнішого аналітичного центру США Atlantic Council вийшла чергова публікація «Як Україна може дати відсіч спотвореній історії Володимира Путіна» (https://bit.ly/3xzJ9bd). Її автор, колишній київський кореспондент Financial Times Том Уорнер, сформулював низку порад українському науково-експертному товариству щодо того, як реагувати на путінський інформаційний трактат. Шість конкретних порад:

1. Ніколи прямо не реагуйте на низькопробну історію. Це принизливо і надає останній неадекватної величі та уваги. Правильна відповідь істориків на спроби Путіна писати історію – холоднокровне мовчання.

2. Не копіюйте методи Путіна. Не гідно на маніпуляції та псевдоісторизм відповідати ще більшими маніпуляціями та псевдоісторизмом.

3. Продовжуйте публікувати справжню історію.

4. Копайте глибше, використовуючи нові технології. У 2015 р. винайдено революційний спосіб вилучення ДНК зі стародавніх скелетів. А що, як він допоможе науково раз і назавжди спростувати тезу про «адін народ»?

5. Відмовтесь від аборигенного екстремізму. Грубо кажучи, історики, які намагаються довести, що українці – прямі нащадки трипільців та скіфів, не праві.

6. Будуйте альянси із закордонними істориками. Багато вчених на Заході цікавиться історією східних слов’ян та Київської Русі. Потрібно співпрацювати з ними, зокрема щоб краще реалізовувати пункт 3.

Загалом поради корисні. Але зазначу, що і ця публікація підгодовує кремлівського троляку. Тому при всій повазі до авторитету тих українців, європейців та американців, які вже висловились щодо статті Путіна, закликаю нарешті припинити її обговорення. Насамперед адресую свій заклик до співвітчизників. Бо який сенс нам обговорювати, що пише кремлівська моль?! Наше домашнє завдання – критично мислячи, долати ворогів внутрішніх та чистити зброю і запасатись набоями для боротьби з ворогами зовнішніми.