Злочинна недбалість. Що відбувається в Музеї ракетних військ стратегічного призначення

Музей під керівництвом Сергія Рахлицького перетворився на небезпечний об’єкт. Але друзі у високих кабінетах прикривають горе-директора від кримінальної відповідальності  

Снаряд у дулі танка, який пиляли на металобрухт

15 квітня у селі Лукашівка Миколаївської області біля Музею ракетних військ стався вибух унаслідок детонації снаряду. Снаряд здетонував не сам. Поліцейські назвали це «реставраційними роботами пошкодженої бойової техніки», а насправді – розпилу на металолом та подальшого завантаження верхньої частини танку. На біду «реставраторів», у стволі знаходився снаряд, який і вибухнув. Постраждали два співробітники музею – в одного травма ока, в іншого перебита нога та пошкоджена артерія. Обох удалося врятувати.

Якщо це музей, тоді танк був ще часів Другої світової? Аж ніяк. Розпилювали українську бойову машину, яку мали відремонтувати і відправити на фронт. Натомість її продали на металобрухт. Місцеві добре знають, що так раніше вчинили з десятками танків, наших і трофейних. Робилося це без зайвого розголосу, і якби не нещасний випадок зі снарядом, тихо пиляли б далі. Куратором закладу є Національний військово-історичний музей України та Міністерство оборони. Дивно, що після цієї історії в Києві не поцікавилися, чому вибухають експонати у музеї, яким керує Сергій Рахлицький.

Також існують вагомі підстави вважати, що «сліпота» правоохоронців, які не здійснюють оперативного реагування на серйозні порушення, отримує підтримку з боку впливових осіб у політичних колах. Вибух і травми людей не були належним чином розслідувані. У поліцейських документах банальний розпил танка на металолом значиться як «реставрація», немає там і про те, чому в музеї здійснювали технічні роботи, не пересвідчившись, що це не загрожує життю людей. То ж винних – не знайшли. Це свідчить про значні недоліки у роботі правоохоронців, а також про можливу корупційну складову у їхній діяльності.

Крадіжки та заробіток на ухилянтах

Окрім незаконного продажу раритетної та бойової техніки на металобрухт, у роботі Рахлицького є ще й серйозні фінансові зловживання. Слідкуємо за схематозом музейника. Схема перша – розкрадання і приховування реальних доходів. Частина премій та інших коштів, що мали б йти на розвиток музею і його колекцій, фактично потрапляє до кишені директора та його спільників. Приміром, гроші за екскурсію на експозиції музею йдуть повз касу. І це вже років чотири відтоді, як звільнили попереднього начальника експозиції. Це легко перевірить будь-який бухгалтерський аудит, порівнявши надходження до каси у той період і зараз. Такі фінансові махінації підривають довіру до музею як державної установи.

Схема друга: «мертві душі»: У штаті офіційно числяться особи, які у музеї не працюють. Їм нараховується зарплатня, яку вони частково повертають директору або наближеним до нього фігурам. Нескладно здогадатися, що «мертві душі» дякують Рахлицькому за бронь. Тобто, він, користуючись службовим становищем, прикриває певних осіб від мобілізації та ще й наживається на цьому.

Схема третя: неправомірне нарахування премій. Директор преміює тільки тих працівників, котрі частково повертають йому гроші. Ці зловживання відбуваються за мовчазної згоди співробітників, які або залякані, або залучені до схеми. Що свідчить про системність порушень у музеї. Тобто, одним лише звільненням керівника проблему не вирішиш.

Четверта схема: незаконний прокат техніки. Директор музею за гроші організовує «покатушки» на музейній техніці, включаючи танки та іншу військову техніку. Ці експонати є частиною національної культурної спадщини і не повинні використовуватися у комерційних цілях. До того ж, прокат техніки відбувається без належної документації, що створює небезпеку для збереження експонатів, життя і здоров’я бажаючих покататися на танку.

Результатом усього вище перерахованого є мільйонні збитки через знищення техніки музею, значні фінансові втрати внаслідок незаконного продажу експонатів, зловживання коштами музею та непрозорі угоди. Системність порушень свідчить про те, що такі дії відбуваються на регулярній основі. І без зміни керівництва врятувати репутацію музею – неможливо.

Варто нагадати, що Музей ракетних військ стратегічного призначення має надзвичайно важливе значення для України, оскільки зберігає унікальні експонати, які документують етапи розвитку ракетних технологій та військової техніки, використаної для забезпечення національної безпеки. Його роль у патріотичному вихованні молоді та підвищенні громадської свідомості про стратегічну важливість ракетних військ є незамінною.

Отже, викладені у цьому розслідуванні факти потребують негайної та ретельної перевірки. Особливо зараз, в умовах воєнного стану, коли у людей загострене відчуття справедливості. Не може такого бути, що для одних війна, а для таких «музейників» - мати рідна.

Журналісти НАЦІЇ з великим подивом дізнались, що на одинадцятий рік війни з росією та на четвертий рік після початку повномасштабного вторгнення, сайт українського державного музею функціонує ЛИШЕ у російськомовному форматі.